Humanization as a component of quality higher education: social and philosophical analysis

Abstract

У статті проведено соціально-філософський аналіз проблем, що стосуються процесів гуманізації та гуманітаризації освіти, що визначено пріоритетним у підготовці сучасних фахівців. Встановлено, що гуманізація передбачає організацію освітнього процесу з максимальним урахуванням індивідуальності студента, створенням сприятливих умов для розкриття його здібностей і самовизначення. Основними завданнями гуманізації освіти називають відродження духовності, виховання навчаючи, втілення принципів гуманної педагогіки, прагнення до рівноправного спілкування зі своїми вихованцями, індивідуалізація навчання, перетворення взаємодії педагога та учня на засіб творчого саморозвитку, демократизація управління освітою тощо. Зазначається, що у ЗВО гуманітарні дисципліни формують світогляд, надають розуміння основ розвитку суспільства та забезпечують формування навичок безперервного духовного самовдосконалення. Трансформація гуманітарної освіти набуває чималої ваги в рамках інтеграції національної вищої освіти в європейський простір та інтернаціоналізації освіти. В статті узагальнено дослідження науковців, практичний педагогічний досвід та запропоновано структурування компонентів змісту гуманітарної підготовки у закладах вищої освіти, складовими якої визначено наступні елементи: система гуманних відносин (соціально-ціннісний досвід); система гуманітарних знань (когнітивний досвід); система практичних умінь, навичок, способів гуманітарної діяльності (практичний досвід); досвід гуманітарної творчої діяльності особистості (творчий досвід). В межах дослідження проблеми неабияка увага приділялась кoмплексу iдей, якi нaзивaють сьoгoднi iдеями грoмaдянськoгo гумaнiзму: нaцioнaльнa сaмoсвiдoмiсть, пaтрioтизм, грoмaдянське служiння, спрaведливiсть, пoлiтичнi свoбoди. Актуалізація проблеми розвитку освіти в контексті соціально-філософського осмислення забезпечує життєздатність науки, примножує її духовне і смислове джерело, зберігає автентичність та самобутність. Однак необхідно враховувати також умови сучасного постіндустріального, інформаційного, урбанізованого суспільства, котре динамічно розвивається і вимагає особливого напруження сил та енергії, специфічних умінь та широких знань для пристосування до складних реалій сьогодення, до процесу пошуку істини в рамках нової парадигми знання.

У статті проведено соціально-філософський аналіз проблем, що стосуються процесів гуманізації та гуманітаризації освіти, що визначено пріоритетним у підготовці сучасних фахівців. Встановлено, що гуманізація передбачає організацію освітнього процесу з максимальним урахуванням індивідуальності студента, створенням сприятливих умов для розкриття його здібностей і самовизначення. Основними завданнями гуманізації освіти називають відродження духовності, виховання навчаючи, втілення принципів гуманної педагогіки, прагнення до рівноправного спілкування зі своїми вихованцями, індивідуалізація навчання, перетворення взаємодії педагога та учня на засіб творчого саморозвитку, демократизація управління освітою тощо. Зазначається, що у ЗВО гуманітарні дисципліни формують світогляд, надають розуміння основ розвитку суспільства та забезпечують формування навичок безперервного духовного самовдосконалення. Трансформація гуманітарної освіти набуває чималої ваги в рамках інтеграції національної вищої освіти в європейський простір та інтернаціоналізації освіти. В статті узагальнено дослідження науковців, практичний педагогічний досвід та запропоновано структурування компонентів змісту гуманітарної підготовки у закладах вищої освіти, складовими якої визначено наступні елементи: система гуманних відносин (соціально-ціннісний досвід); система гуманітарних знань (когнітивний досвід); система практичних умінь, навичок, способів гуманітарної діяльності (практичний досвід); досвід гуманітарної творчої діяльності особистості (творчий досвід). В межах дослідження проблеми неабияка увага приділялась кoмплексу iдей, якi нaзивaють сьoгoднi iдеями грoмaдянськoгo гумaнiзму: нaцioнaльнa сaмoсвiдoмiсть, пaтрioтизм, грoмaдянське служiння, спрaведливiсть, пoлiтичнi свoбoди. Актуалізація проблеми розвитку освіти в контексті соціально-філософського осмислення забезпечує життєздатність науки, примножує її духовне і смислове джерело, зберігає автентичність та самобутність. Однак необхідно враховувати також умови сучасного постіндустріального, інформаційного, урбанізованого суспільства, котре динамічно розвивається і вимагає особливого напруження сил та енергії, специфічних умінь та широких знань для пристосування до складних реалій сьогодення, до процесу пошуку істини в рамках нової парадигми знання.